Частина 2. Зміни на ринку страхування. Що варто знати!
З 01 січня 2024 року вводиться в дію новий Закон України «Про страхування». На приведення діяльності у відповідність до нових вимог закону законодавець надає Страховикам, які діяли до введення в дію цього Закону, шестимісячний період.
При цьому, Національний банк України, як регулятор, ще розробляє низку нормативних документів, які будуть більш детального описувати, регламентувати вимоги, встановлювати строки, процедури та порядок дій для відповідності діяльності вимогам нового Закону України «Про страхування».
Основними ж змінами та що необхідно в першу чергу зробити та врахувати Страховим компаніям є:
Структура власності та істотна участь у Страховику.
Структура власності повинна відповідати вимогам щодо прозорості та іншим вимогам законодавства. Страховими компаніями вже було здійснено багато дій для приведення своєї структури власності у відповідність до вимог законодавства. Страхові компанії і надалі повинні дотримуватись процедур подання і розкриття інформації про структуру власності, погодження з Національним банком набуття та збільшення істотної участі в страховику, з врахуванням особливостей нового Закону.
Мінімальний розмір статутного капіталу Страховика, платоспроможність Страховика.
Закон встановлює диференційований підхід до мінімального розміру статутного капіталу страхових компаній: 32 млн гривень для страховиків non-life та 48 млн гривень – для компаній зі страхування життя, страховиків із ліцензією на класи страхування відповідальності, кредитів, поруки та на здійснення діяльності з перестрахування.
Страхові компанії, статутний капітал яких менший за передбачений Законом мінімальний розмір, зобов’язані будуть збільшити розмір статутного капіталу.
Страховики зобов’язані на постійній основі мати регулятивний капітал, достатній для підтримання платоспроможності, забезпечувати дотримання вимог до капіталу платоспроможності, до мінімального капіталу. Капіталізація страховика (збільшення статутного капіталу) здійснюється з дотриманням процедур попереднього погодження Національного банку.
Також, важлива роль приділяється платоспроможності власників істотної участі Страховика, що в свою чергу буде контролюватись Національним банком.
Зміна видів страхування на класи страхування, вимоги до укладання та виконання договорів страхування.
Законом, замість видів страхування, виділяється п’ять класів у межах страхування життя (life) та 18 класів за напрямом non-life-страхування. Страхові компанії мають переглянути свої лінії бізнесу та визначитись із наповненням ліцензій. Страхові компанії шляхом надання заяви та відповідних документів до Національного банку, зможуть змінювати обсяг ліцензії – додавати нові класи або ж навпаки звужувати обсяг ліцензії.
Також Страховики мають переглянути свої правила страхування, страхові продукти, договори страхування, процедури укладення та виконання договорів страхування, і привести їх у відповідність до нового Закону та інших документів регулятора. Страховики мають розробити та затвердити інформаційний документ про стандартний страховий продукт окремо щодо кожного страхового продукту та розмістити його на власному веб-сайті.
Система корпоративного управління Страховика.
Закон передбачає обов’язкову наявність у Страховика таких органів управління як загальні збори акціонерів (учасників) – вищий орган управління, наглядова рада, правління або дирекція – виконавчий орган. Також, Закон визначає компетенцію органів управління Страховика, вимоги до кількісного складу органів управління, а також вимоги до членів органів управління Страховика.
Отже, Страхові компанії повинні перевірити на відповідність або створити відповідні органи управління. Перевірити на відповідність новому Закону, оновити або розробити і затвердити документи, які регламентують діяльність кожного органу управління компанії. А також, компанії мають внести відповідні зміні до свого Статуту.
Керівники Страховика зобов’язані відповідати кваліфікаційним вимогам, тобто вимогам до ділової репутації та професійної придатності. Страхові компанії мають здійснювати перевірку керівників на їх відповідність кваліфікаційним вимогам, повинні дотримуватись процедур повідомлення та погодження Національним банком осіб, що призначаються керівниками.
Система управління та внутрішнього контролю Страховика.
Страховики зобов’язані мати ефективну систему управління, організовану з урахуванням розміру, особливостей їх діяльності, характеру та обсягів страхових послуг, які вони надають, профілю ризику, значимості страховика та діяльності фінансової групи, до якої входить страховик.
Крім органів управління, Страховики, в залежності від того, є вони значимими чи ні, зобов’язані створити постійно діючі підрозділи з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту або призначити та покласти виконання функцій на головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора, відповідального актуарія. За допомогою даних ключових функцій Страховики мають впровадити та реалізувати комплексну, адекватну та ефективну систему внутрішнього контролю.
Страхові компанії мають забезпечити реалізацію ключових функцій, призначити відповідних осіб, розробити та впровадити внутрішні документи, які будуть регламентувати їх роботу, розробити та впровадити систему контролю та звітності щодо даних функцій та діяльності компанії. Також, власники ключових функцій зобов’язані відповідати кваліфікаційним вимогам, тобто вимогам до ділової репутації та професійної придатності. Страхові компанії мають здійснювати перевірку власників ключових функцій на їх відповідність кваліфікаційним вимогам, повинні дотримуватись процедур повідомлення та погодження осіб Національним банком, що призначаються власниками ключових функцій.
Отже, новий Закон України «Про страхування» містить багато нововведень та вимагає від страхових компаній як здійснення дій для приведення своєї структури, діяльності та документів у відповідність до нового Закону, так і постійне підтримання в актуальному стані своїх документів, дотримання процедур звітування, інформування та отримання погоджень Національного банку. Тобто, взаємодія страхових компаній та регулятора стає більш тісною, безперервною та законодавчо зарегулюваною, що в свою чергу потребує додаткових професійних ресурсів.
